00093297_n1

Никодиму (Мілашу), єпископу Далматинсько-Істрійському присвячується

Єпископ Никодим, у миру Микола Мілаш, народився в місті Шибенік, де одержав початкову та гімназичну освіту, а потім закінчив Карловацьку семінарію. Згодом був слухачем філософського факультету Віденського університету.
У 1867 з благословення свого духівника єпископа Стефана (Кнежевича) (†1890) він вступив до Київської духовної академії, навчання у котрій завершив у 1871 р. зі ступенем кандидата богослов’я. У тому ж році удостоєний ступеня магістра богослов’я за працю «Достоїнства Православної Церкви до XIV століття». У Різдвяний Свят-вечір 1873 року в Києві він приймає рясофор, а у свято Різдва Христового був висвячений у сан диякона.
У 1874 році повернувся на батьківщину і став викладачем церковного права та практичного богослов’я в Задарській духовній семінарії.
У 1875 році пострижений у мантію з ім’ям Никодим і рукопокладений у сан ієромонаха. 6 серпня 1880 року зведений у сан архімандрита.
Ступінь доктора богослов’я він отримав на православному богословському факультеті Чернівецького університету.
У 1886 на запрошення сербського уряду архімандрит Никодим бере участь у реформуванні Белградської духовної семінарії та призначається її ректором. Однак на цій посаді він пробув лише рік і поспішив повернутися в рідну Далматію, де продовжує наукову та викладацьку діяльність у Задарській семінарії. Протягом 16-ти років він був ректором Задарської семінарії.
У 1890 по смерті єпископа Стефана (Кнежевича) Нікодим був рукопокладений у єпископа Далматинсько-Істрінського. Хіротонію очолив митрополит Буковинсько-Далматинський Сильвестр (Мораріу-Андрієвич).
Цим же митрополитом Сильвестром 12 лютого 1882 р. на честь Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Йоана Златоустого освячений і університетський храм Чернівецького університету.
Преосвященний Никодим близько двадцяти років керував цією єпархією, що входила тоді до складу незалежної Буковинсько-Далматинської митрополії Австро-Угорщини. У 1910 (11) році він пішов на спочинок, а останні роки життя провів у Дубровнику.
20 березня 1915 року владика Нікодим помер. Спочатку його поховали в Дубровнику, а в 1930 останки єпископа Никодима перенесені до храму Преображення Господнього у його рідному місті. У 1975 р. єпархіальне управління Далматської єпархії вирішило відкрити у своєму центрі – місті Шибеніку – музей пам’яті єпископа-каноніста.
Єпископ Никодим відомий як великий різнобічний учений, церковний історик, дослідник церковного права. Він був почесним членом Санкт-Петербурзької, Московської та Київської Духовних Академій. Його працю «Православне церковне право» (1890 р.) перекладено російською, німецькою, новогрецькою та болгарською мовами. Також заслуговує уваги його праці «Православна Далмація» (Новий Сад, 1911), що дає історичний огляд церковних подій у Далмації, починаючи з 55 року – часу заснування в Далматії Церкви святим апостолом Титом, учнем апостола Павла, – по 1849 рік. Перу Преосвященного Никодима належать численні статті та монографії з церковно-правових і канонічних питань.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *